Пошук по цьому блогу

субота, 17 жовтня 2015 р.

Київські привиди

Київ, безумовно, містичне місто. І, звичайно, в ньому є чимало місць, оповитих страшними легендами про привидів, духів та іншу «чортівню». До вашої уваги, ось декілька з них!

 

Національний музей історії медицини

вул. Б. Хмельницького, 37

У цьому будинку, побудованому в 1853 році за проектом відомого архітектора Беретті, в ХІХ столітті розташовувався анатомічний театр медичного факультету університету Святого Володимира (зараз - медуніверситет ім. О. Богомольця). Тут же був і міський морг з льодовиком, в якому зберігали останки невпізнаних трупів. Пізніше «нічийних» мерців замурували в підставу будівлі. А коли наприкінці ХХ століття ці поховання розкрили, деякі трупи були муміфіковані. До речі, саме в цьому морзі герой роману Булгакова «Біла гвардія» Микола Турбін шукав тіло полковника Най-Турса. Кажуть, що ночами в музеї чутні зітхання, шепіт і тихий плач. І видно чиїсь тіні.

Замок Річарда-Левове серце

Андріївський узвіз, 15

Будівля побудована в 1904 році на замовлення заможного киянина Дмитра Орлова. Він використовував його як будинок, що приносить прибуток - здавав кімнати в оренду. Але після того, як в 1911 році Орлова застрелили, мешканці замку почали чути моторошний стогін і виття, які посилювалися у вітряну погоду, через що ніхто в цих апартаментах надовго не затримувався. Мисливці за привидами пропонували знести будинок «біса». Але київський історик Степан Голубєв висунув свою, цілком «людську» версію походження нічних звуків. На його думку, будівельники замку після конфлікту з господарем в якості помсти «вмонтували» в каміни яєчну шкаралупу, яка і видає на вітрі дивні звуки. Втім, не всі повірили історику. І досі замок Річарда вважається місцем проживання привидів. А поетичну назву будівлі, побудованому в стилі британської готики, дав письменник Віктор Некрасов.


Дім Булгакова

Андріївський узвіз, 13
Будинок творця містичного «Майстра і Маргарити» овіяний легендами не менше, аніж сам Михайло Булгаков. У будівлю №13 на Андріївському узвозі письменник з сімейством заселився в 1906-му році, щоб прожити там рівно 13 років. Незважаючи на те, що будинок Булгакова більш пов'язаний з твором «Дні Турбіних», більшість легенд цієї будівлі «виткані» за мотивами «Майстра і Маргарити». Так, у будинку №13 час від часу бачать привід жінки, яку практично відразу охрестили Маргаритою, є і привид Майстра, що являвся і відвідувачам, і співробітникам музею. Ще в цій будівлі мешкає домовик, який дуже не любить ремонти, кіт Бегемот, і дві поки ще безіменні примари - один світлий з ріжками, а другий темний. Втім, буквально кожен будинок Андріївського узвозу пов'язаний з якоюсь старою та загадковою історією, так що перебуваючи на цій вулиці, і без «креативу» екскурсоводів, починаєш потихеньку вірити в містику.


Лиса гора

вул. Саперно - Слобідська

Одне з найбільш містичних місць в Україні, на якому, вважається, влаштовує свої шабаші нечиста сила з усього світу. Назва «Лиса» походить від старовинного язичницького ритуалу жертвопринесення - це дійство можна було робити тільки на очищеній від дерев горі. Тут під землею багато таємних ходів, що залишилися від стародавнього оборонного форту. На цьому місці в радянський час розташовувалася військова частина. Але військові тут пробули недовго. Адже багато солдат, особливо опівдні й опівночі, дуже погано себе почували. Ще й казали, що по підземеллях начебто бродять привиди. Дивні тіні є на Лисій горі і зараз. Кажуть, якщо опівночі доторкнутися до каменя-жертовника, на якому тисячоліття тому жертвам відрубували голови, тебе відштовхне від нього «нехорошою» енергією, ніби вдарить струмом.


Сулимівка

вул. Лютеранська, 16
Садиба Сулими в Києві є класичним будинком з привидами, про який ходять, як мінімум, три страшні історії. Її потойбічним мешканцем вважався колишній господар - Аким Сулима, нащадок старовинного гетьманського роду. Відомо, що будівництво садиби було задумано Якимом і його дружиною Уляною в 1833-му році. Але ще до закінчення будівництва, в 1840 році, Сулима трагічно загинув. За однією з версій, причиною смерті стало вбивство, за іншою - нещасний випадок. Але його жінка майже одразу вдруге вийшла заміж за генерала Миколу Ловцова. Якраз після цього і почалася містика. Мешканців і гостей добудованої садиби почав лякати привид Якима Сулими, якому, нібито, дуже не сподобалася «зрада» його благовірної. А після смерті Уляни будівля на Лютеранській стала притулком для незаможних городян. Саме після цього привид Сулими припинив свою руйнівну діяльність. Замість нього почали діяти «неідентифіковані» сили. Жителів «Сулимівки» стали атакувати камені та дрібні предмети. Апогеєм розгулу «нечисті» стала масштабна пожежа, що трапилася морозної ночі 1896 року. Вогонь повністю знищив дерев'яну частину будинку, а від кам'яної залишив лише руїни. Тільки завдяки щасливому випадку люди тоді не постраждали.


Головпоштамт 

вул. Хрещатик, 22
До революції на місці нинішнього Поштового відділення №1 проживала міщанка Дяконова. У її квартирі творилися незвичайні речі - невідома сила рухала меблі і кидалася подушками. Жінка викликала поліцію, і та зареєструвала: в будинку - полтергейст! Так він став чи не першим в Європі зареєстрованим привидом. А в 1989 році новий портик Головпоштамту, прикрашений тринадцятьма гранітними колонами, звалився на голови відвідувачів. Загинуло 13 осіб... У народі кажуть, що без нечистої сили тут не обійшлося.


Правда, неправда - вирішувати вам. Але деякі факти залишаються фактами.
 

Немає коментарів:

Дописати коментар